Несповідні шляхи маркетингові. Спочатку Північна Америка подарувала світу моду на SUV, а тепер не гребує виписувати собі європейські паркетники навіть компактного класу. Так, з недавніх часів Kuga крокує по світу рука під руку зі своєю заокеанською сестрицею Escape, що несподівано стала улюбленицею емансипованих американських дамочок. І синхронно отримавши обновки, немов разом ходили по магазинах і spa-салонах, вони тепер більше схоже як близнюків, які провели канікули у різних бабусь. Kuga з самого початку показала, що гуляє сама по собі. Перша генерація (2008-2012 рр.) виглядала підкреслено усереднено, наче хотіла догодити покупцям різного віку та віросповідань. Плюс у деяких ракурсах більше нагадувала не так позашляховик, як мінівен.
Більше того, незважаючи на точкові зміни, “кугу” тепер як ніколи легко сплутати ще й із спорідненими Focus ST і навіть Edge. Якщо вдуматися – нічого дивного, адже вона спочатку створювалася саме на платформі С1, яка стала точкою відліку для глобальної малолітражки. Питання швидше в іншому – чому приведення зовнішності кросовера до загальнокорпоративного знаменника зайняло цілих 8 років. Згадайте – перша генерація і їхала, і була укомплектована набагато краще ніж виглядала. Звичайно, якась усередненість (і навіть такий собі unisex) досі актуальна для даного класу. Але більше через безталанність окремих дизайн-центрів. У нашому ж випадку мова йде про Ford, що останні років десять фонтанує стилістичними трендами. Друге покоління “куги” завдяки захопленню кінетикою вийшло куди більш характерним. І знову паркетник купували не те що всупереч, але все-таки більше через еталонну в класі керованості і співвідношення ціна/якість. c9/c0c94494f77263d90ada4022b295cd1a.jpg”>Друге покоління “куги” перемалювали у фірмовому кінетичному ключі, внаслідок чого клієнтам було нелегко знайти гармонію між експресивною зовнішністю та сімейною суттю моделі.
Оновлена Kuga виглядає на тлі попередниці місцями підтягнуто і пружно. Наче вчасно схаменулася інститутська “королева краси”. Дивлячись на однокурсниць вона раптом усвідомила що юнацька стрункість не назавжди і буквально прописалася в gym-залі. Так, трохи відстала за успішністю, зате тепер не просто знає що саме їй йде, а й уміє вуалювати недоліки та підкреслювати переваги. І бути різною – вперше для “куги” передбачені штатні спецверсії – оспортивлена Vignale ST-Line і без перебільшення преміумна Vignale. Якщо в двох словах, то пересідати з “італійки” навіть на саму наворочену зі звичайних “куг” (комплектація Titanium) – приблизно як летіти по різні боки шторки флагманського салону A350-900 компанії Finnair. Начебто в бізнес-класі і стюардеси ті ж, і сидіння аналогічні – але задоволення від перельоту якісно інше. Апгрейт системи ActiveCityStop, що запобігає зіткненням на малих швидкостях, підняв поріг її спрацьовування з 30 км/год до 50 км/год. Тобто на найпоширеніших у міських умовах швидкостях.
Спеціально скомпонований для топової модифікації багатокомпонентний відтінок Milano Grigio видається фантастично ще й тому що полірується вручну протягом двох годин. Перламутр вигідно підкреслює шестикутні радіаторні грати а-ля Ford Edge, за останньою модою глянсово-чорну. Не менш ювелірно виглядає і оптика: біксенон зі світлодіодними смужками денних ходових вогнів нагадує розсипи огранених алмазів у шопарівському «Happy» Diamonds. jpg”> Ferrari, Maserati, Cisitalia, Alfa Romeo, Lancia, Fiat – у минулому житті Vignale було одним з найвизначніших туринських “кароссері”, що спеціалізувалися на індпошиття, розробці стайлінгу та концепт-карів для сторонніх замовників. Але 1969-го разом з іншим передінфарктником – Ghia – воно потрапило під контроль De Tomaso. У 1973-му обидва активи викупив Ford, відразу злив конструкторські та дизайнерські бюро і перевівши всі роботи в Ghia. А в приміщеннях Vignale було налагоджено збирання суперкарів De Tomaso Pantera для американського ринку. На жаль, але буквально через три місяці в США набули чинності нові екологічні норми, що унеможливлювали продаж “пантер” за океаном. І в грудні 1974 року дітище Альфредо Віньяле спочило в бозі. Через сорок років бренд реанімували, але не дизайнери чи конструктори, а маркетологи.